ПРАГА – Інстаграм-акаунт Crimea.Comeback (Крим.Повернення) активно висвітлює багатогранну історію та культуру Криму разом із долею кримських татар. Тут можна знайти інформацію про сталінську депортацію, повернення кримських татар після здобуття Україною незалежності, а також про незаконну анексію Криму Росією, що супроводжується утисками і переслідуваннями тих, хто має іншу думку. Ведучою акаунту є Лія Ґазі. Нещодавно команда Радіо Свобода відвідала лекцію в Карловому університеті, на якій Лія поділилася історією своєї родини та боротьбою кримськотатарського народу.
«Я з покоління кримських татар, яке з’явилося на світ після повернення до Криму з депортації – і знову змушене залишити рідні місця після російської анексії», – ділиться активістка Лія Ґазі.
Лія навчається в університеті та веде Instagram-акаунт Crimea.Comeback (Крим.Повернення). Востаннє вона відвідала Крим у 2016 році.
«У моїй рідній школі були висять російські прапори та портрети Путіна. Все змінилося, і тепер там стало зовсім інакше, ніж у моїй пам'яті», – розповідає Лія.
«Кілька поколінь моєї родини не мали змоги жити на своїй батьківщині, – ділиться вона. – У 1944 році моїх предків депортували з Криму до Уралу та Узбекистану. Вони не могли повернутися додому аж до розпаду Радянського Союзу».
Коли Росія окупувала Крим, Лії було 12 років. Її родина виїхала спочатку до Херсона, а з 2018 року живе в Іспанії. З березня 2022 року Лія почала вести блог в Instagram, присвячений кримськотатарській історії та культурі.
На лекції Лія розповіла про свою родинну історію. Як зазначила вона, її прадід Мустафа у 1920-х роках жив у Бахчисараї та мав великий будинок.
«Під час голодомору 1921-23 років російські більшовики забирали зерно та різні цінності. Моя прабабуся серйозно хворіла і не могла встати з ліжка, – ділиться Лія. – Щоб зберегти сімейні цінності, прадід сховав їх у ліжку, сподіваючись, що їх не знайдуть. Але їхні спроби виявилися безрезультатними: забрали все, що мала моя родина».
Згодом, після підписання Сталіним наказу про депортацію кримських татар, сім'я втратила як дім, так і батьківщину в цілому.
«18 травня 1944 року радянська армія почала депортацію кримських татар. Тих, хто відмовлявся їхати, розстрілювали. Такої ж долі зазнавали важкохворі, неспроможні дійти до вагонів».
Її родина була депортована з різних міст: частина опинилася на Уралі, інша – в Узбекистані. У спогадах рідних постають задушливі вантажні потяги, призначені для худоби. Вагони були сповнені страху перед невідомістю: куди везуть, що чекати? Багато людей думали, що їх просто вб'ють.
«Ці дні назавжди змінили життя моєї родини, як і всіх депортованих, – зазначає Лія. – Сім'ї були розділені, люди втратили домівки та майно, а найголовніше – батьківщину. Багато літніх людей померло в вигнанні, так і не побачивши Крим».
Дідусь і бабуся Лії народилися в Узбекистані.
«Дідусь розповідав мені, що в школі вчителі називали його зрадником та ворогом. А на вулиці перехожі часто ображали кримських татар, – згадує Лія. – Люди були обплутані російською пропагандою і ставилися до нас вороже».
Після розпаду Радянського Союзу та здобуття Україною незалежності родина змогла повернутися до Криму. Але їхній побут там тривав лише до моменту окупації.
Лія Ґазі пишається тим, як її родина зуміла зберегти свою культуру та пам'ять про коріння навіть у вигнанні.
«Наші предки мріяли про те, щоб одного дня повернутися до Криму. Але для багатьох ця мрія так і не здійснилася. Багато людей померло в засланні, ніколи більше не побачивши своїх рідних місць», – каже дівчина.
Лія також розповіла про те, як півострів заселяли новими людьми після депортації кримських татар: «Розпочалася масова колонізація Криму, коли нові мешканці заповнювали покинуті оселі – переважно з віддалених регіонів Росії».
Коли кримські татари повернулися, їм було майже неможливо повернути свої домівки чи майно чи отримати компенсацію.
«Радянська влада не лише прагнула фізично знищити кримськотатарський народ, але й знищити його культуру, спадщину, кладовища, історичні будівлі. Назви населених пунктів радянський режим перебрав на російські, що свідчить про масштабну кампанію», – каже Лія Ґазі.
Лія вважає, що знання історії допомагає краще зрозуміти, чому анексія Криму в 2014 році не виглядає раптовою:
«Це лише продовження російського гноблення та колонізації Криму, які тривали століттями. Одним із найважливіших завдань для нас сьогодні є спростування російських міфів про Крим та Україну в цілому».
Дівчина розповіла, що тепер активно вивчає кримськотатарську мову з викладачем, відкриває свою культуру й ділиться цим у своєму блозі.
«Стільки років нам відмовляли в голосі. Нашу історію замовчували, і нас викреслили з історії рідної землі, – підсумовує Лія. – На жаль, все, що відомо світу про Крим, походить саме з Росії. Наша відповідальність – кидати виклик цій фальші й відновлювати правду про наше минуле».
Організаторами візиту Лії та її лекції стали громадська організація «Щось», Чеська асоціація україністів і Інститут східноєвропейських студій факультету мистецтв Карлового університету.