Війна в Україні стала іспитом для НАТО, його військового мислення та промислової бази. Як повідомляє TWZ, помічник генерального секретаря з операцій НАТО, колишній заступник помічника міністра оборони США з питань політики щодо Європи і НАТО Томас Гоффус виокремив п'ять основних уроків, які Альянс має засвоїти з російської агресії в Україні.
1. Колективні дії залежать від загальної обізнаності, а для її досягнення необхідні зусилля. Гоффус наголосив, що під час російського вторгнення в Крим НАТО не реагувало, оскільки країни-члени не мали спільного розуміння того, що відбувається. Проте відповідь на повномасштабну агресію Росії в Україні у 2022 році стала значно активнішою, головним чином завдяки спільній розвідці союзників.
2. "Путіна не провокує те, що ми робимо, а те, що ми не робимо".
3. Путін не є стратегом, а скоріше опортуністом. "Він намагається відкрити певні двері, і якщо ніхто не заперечує, він безперешкодно входить. 2014 рік навчив його, що застосування сили не має серйозних наслідків, що, на мою думку, стало каталізатором вторгнення 2022 року", – зазначив Гоффус.
4. "Ми перебуваємо в стані стратегічної конфронтації". Гоффус підкреслив, що Путін прямо заявляв про намір використовувати кризу для виграшу у стратегічній конфронтації. "Як сказав генеральний секретар НАТО [Марк] Рютте, ми не у стані війни, але й не у стані миру", – додав він.
5. НАТО недостатньо інвестує в оборонну промисловість, щоб забезпечити необхідний потенціал у потрібних масштабах і темпах. "Росія, чия економіка на 5% менша за економіку НАТО, здатна за три місяці виробити велику кількість критично важливих боєприпасів, на виготовлення яких у 32 союзників йде цілий рік. Литва хоче придбати AMRAAMS для своїх NASAMS – п’ять років очікування. Болгарія ж прагне купити Javelins для своїх Strykers, і їм потрібно чекати сім років. Деякі великі союзники чекають на Patriot десять років. Це необхідно виправити", – висловився Гоффус.
Раніше литовська розвідка вказувала, що досягнення мирного завершення війни в Україні шляхом дипломатії в найближчі шість місяців навряд чи можливе. Навіть якщо війна і завершиться або заморозиться, загрози з боку Росії у вигляді військової агресії, саботажу та діяльності з надання впливу залишаться, а Москва перегляне лише свої пріоритетні цілі.