Володимир Путін намагається реалізувати свої власні інтереси, використовуючи прагнення президента США Дональда Трампа, щоб той виглядав як талановитий укладач угод. Як зазначає The Times, стратегія Путіна, що передбачає "спокушання" Трампа і намагання залучити його на свій бік, стає все більш очевидною. Путін вміє взаємодіяти з людьми і його тактика полягає в тому, щоб запропонувати Трампу те, що той найбільше хоче.
Переговорна стратегія Путіна базується на трьох основних напрямках, які відповідають особистим інтересам Трампа. По-перше, Москва демонструє готовність продовжувати мирний процес, ініційований американським лідером, але з умовою поступок на кожному етапі. По-друге, Путін використовує неприязнь Трампа до президента Зеленського та їхнє спільне переконання, що Україна повинна розглядатися як підпорядкована держава, чиї ресурси слід ділити між ними: "По суті, Путін пропонує Трампу українські надра в обмін на частку її території та право участі в її управлінні".
Третій напрямок стосується експлуатації недовіри Трампа до Європейського Союзу, який, як він стверджував, був "створений для обману Сполучених Штатів". "Окрім простих лестощів, Путін пропонує президенту США можливість задовольнити своє "я", не тільки бачачи себе головним посередником, а й використовуючи статус наддержави Америки для перегляду світового порядку відповідно до своїх інтересів", – зазначає видання.
Таким чином, Путін охарактеризував бажання Трампа анексувати Гренландію як "серйозне" і з "глибоким історичним корінням", підкреслюючи, що "це не має нічого спільного з нами". Цими словами він одночасно підбадьорив дивакуваті амбіції Трампа і дав зрозуміти, що Москва залишиться осторонь.
Москва також підтримала американський проект щодо контролю над українськими природними ресурсами. Один з російських депутатів описав цю угоду як "справжнє природне задоволення, оплату за надані послуги". Крім того, обговорюється можливість повернення американських нафтогазових компаній до Росії. Кирило Дмитрієв, глава Російського фонду прямих інвестицій, навіть запропонував американським фірмам партнерство для розробки Арктики. Також видання згадує про спроби переконати американських інвесторів взяти участь у проекті будівництва газопроводу "Північний потік-2".
Як зазначив один з колишніх американських чиновників, мета полягає в тому, щоб "дозволити Трампу відчути, що Путін готовий надати американському бізнесу особливі умови та можливості, адже він є майстром укладання угод". The Times також зазначає, що така поведінка Путіна свідчить про те, що він не планує визначеного завершення війни. Він зберігає своє максималістське прагнення побачити Україну під контролем Москви та намагається укласти максимально вигідну угоду, утримуючи окуповані території і залишаючи Україну вразливою для російських загроз і втручання.
З іншого боку, якщо переговори зазнають невдачі, він спробує покласти провину на когось іншого – Володимира Зеленського або європейців: "Трамп, обурений і розгнівлений на когось з них за зрив своєї ініціативи (і позбавлення його Нобелівської премії миру, якої, за чутками, він прагне), був би майже так само вигідний для Путіна, як і успішна угода".
Раніше The Times висловили припущення, що Трамп, можливо, нарешті усвідомив, що Путін зовсім не має наміру завершувати війну, і саме тому висунув навіть більш грабіжницькі вимоги до України. В виданні вважають, що для Трампа важливо матиме можливість звинуватити президента Зеленського, якщо угода про перемир'я не відбудеться. Отже, виставити неприйнятну пропозицію – це один із способів забезпечити, що будь-яка невдача впаде на Україну, а не на Росію чи на самого Трампа.