Навряд чи хтось три роки тому міг усвідомити, що велика війна в Європі – з арміями, руйнуваннями та численними жертвами – триватиме вже четвертий рік. Хоча навіть тоді, в перші місяці конфлікту, серед тих, хто сподівався на швидке завершення, були й експерти, які нагадували: з огляду на досвід минулих війн, затяжні конфлікти, що не вдається вирішити за кілька місяців, можуть тривати роками без жодних шансів на мир.
Але людська природа влаштована так, що ми завжди сподіваємося на краще і намагаємося не звертати уваги на історичні уроки та політичну реальність. І сьогодні, коли російські цілі в цій жахливій війні очевидні, багато людей все ще намагаються знайти прості рішення для зупинки Володимира Путіна, спрощені відповіді на складні питання війни, агресії та шовіністичних настроїв.
Сьогодні багато говоритимуть про ці складні роки, але я, перш за все, хочу зосередитися на майбутньому.
Так, українське суспільство продемонструвало свою силу, згуртованість та солідарність. Тому дефрагментація цього суспільства стане однією з головних цілей Росії в майбутньому.
Так, Українська держава довела свою спроможність чинити опір, і тому Кремль прагнутиме її дискредитації та проведення умов для внутрішніх конфліктів, особливо з урахуванням політичних амбіцій на тлі майбутніх виборів.
Так, українська армія змогла протистояти ворогу й не дозволила окупувати значні території країни – тому зниження ефективності армії буде пріоритетом для російського керівництва.
Так, стало очевидним, що рідна мова, культура, історія та церква мають величезне значення. Тому Росія буде наполягати на "гарантіях" для російської мови та РПЦ, а культурна експансія "русского мира" залишатиметься важливим напрямком боротьби проти України та українськості.
Так, війна може завершитися, але ми не знаємо, коли і як це станеться, і усвідомлюємо, що фінал буде складним. Перші роки після війни – це не менш непростий період, ніж сама війна. Це переломлення від шоку, вихід із воєнного сну, повернення до демократичних дискусій та конфліктів всередині країни.
Росія продовжуватиме провокувати конфлікти – вона не залишить українців у спокої, адже питання контролю над Україною є екзистенційним. Кремлю не потрібно лише окремі "території" – він прагне знищити само існування України і українців на цій землі.
Я завжди кажу, що Україна – це не просто доля, це усвідомлений вибір.
Ви хочете жити в мирній, стабільній країні? Тоді, ймовірно, не зможете знайти таку атмосферу в Україні в найближчі десятиліття. Ви хочете бути частиною відповідального суспільства з цивілізованими виборами? Ви сподіваєтеся на швидку перемогу над корупцією? Це не відбудеться одразу. Ви хочете, щоб на вулицях люди говорили лише українською мовою, а на свята відвідували українські храми? Це довгий еволюційний процес.
Отже, Україна – це не лише вибір, а й боротьба. Боротьба за ваше й ваших дітей майбутнє. Вам хочеться щодня спостерігати за унікальними українськими краєвидами та бажати, щоб ваші діти також це бачили? Ви хочете, щоб ваші діти розмовляли українською мовою? Ви прагнете почуватися тут, як вдома, а не в гостях? Тоді потрібно не тільки жити тут, а й боротися.
Вам доведеться спільно шукати виходи із безвиході, будувати мирне, але складне життя. Вам належить навчитися спокійно сприймати реальність, яка може не відповідати вашим очікуванням протягом ще багатьох років, не втрачати надію, а йти вперед. Так, це складне існування, але в якому світі воно насправді просте?
Вам слід усвідомити, що Україна цього варта. Варта памʼяті ваших предків, які пов’язані з малими хатинами у мальовничих садах. Варта подвигів тих, хто захищав нас від ворога всі ці роки і продовжить захищати. Варта ваших бажань та прагнень ваших дітей бути тут, вдома, у своїй Українi, продовжуючи її розвивати й не забуваючи про неї, навіть коли будете далеко. Вірити та не боятися.
Це, мабуть, найголовніший урок, який винесено з перших трьох років цієї тривалої війни.