Про Маріуполь та його трагедію під час російсько-української війни – через друковане слово. У Дніпрі відбулася перша виставка книг, присвячених «місту Марії». Ці видання були з новоствореного фонду маріупольської Центральної міської бібліотеки імені Короленка, чиї приміщення та багатотисячні книжкові колекції були знищені окупантами. Проте директорка бібліотеки знайшла прихисток у Дніпрі й намагається хоча б частково відновити те, що втрачено. На виставці також презентували фотографії квітучого довоєнного Маріуполя та зруйнованого міста, яким воно стало під час війни. На відкриття експозиції прийшли переселенці з Маріуполя, і, як зізнаються відвідувачі, важко бачити ці експонати. Репортаж про проєкт «Ти як?» з виставки «Написано війною: свідчення, збережені у книгах».
Директорка маріупольської Центральної міської публічної бібліотеки імені Короленка Вікторія Лісогор презентує книги, виставлені на експозиції. Це близько тридцяти видань про російсько-українську війну – художня література, репортажі, щоденники свідків, які документують трагедію Маріуполя, хроніку оборони міста та життя в окупації.
Більшість книг містять автографи авторів, що робить їх ще ціннішими. «Ось книга, яку написала дружина одного з військовополонених захисників «Азовсталі», поки її чоловік у полоні, а ось – збірка оповідань різних авторів, зокрема маріупольського журналіста Максима Грабовського, всі – з дарчими підписами», – говорить бібліотекарка.
Ці тридцять видань є частиною бібліотечного фонду, який почали збирати вже у Дніпрі, «у вигнанні». Всього вдалося зібрати більше двох тисяч книжок. Деякі з них вирішили показати загалу до триріччя повномасштабної війни.
Будівля центральної бібліотеки, де Лісогор пропрацювала понад 30 років, стала її прихистком в перші дні повномасштабної війни. Там вона з донькою ховалася від обстрілів разом із близько півсотнею мирних маріупольців.
«Моя бібліотека мене захищала і давала притулок. 24 лютого – це була моя перша ніч у бібліотеці. Я боялася залишатися вдома, на сьомому поверсі, адже вікна виходили на «Азовсталь». Будівля бібліотеки – історична, колись це був банк, тому це було більш-менш безпечним місцем. Люди, які жили неподалік, та деякі наші співробітники з дітьми прийшли до нас. Світла не було. У нас була невелика провізія – ми ділилися нею. Води не було, тож ми збирали сніг, топили його, і, слава Богу, йшов дощ. Спочатку навіть намагалися прибрати – людей було багато, намагалися підтримувати порядок», – згадує вона.
Вікторія розповідає, що із заблокованого міста її з донькою вивезли 15 березня. А в ніч на 20 березня бібліотеку бомбили, і будівля була знищена, а книги розграбовані окупантами.
«Книга – це ж зброя. Як видно, на окупованих територіях, я стежу за роботою всіх своїх бібліотек – а в нас їх було 15, – багато з них відновили діяльність під контролем колаборантів. ФСБшники разом з колаборантами заходять і знімають українські книги з полиць, спалюють або пакують в ящики, особливо ті, що видані після 2014 року – про Майдан, про війну – і вивозять на територію РФ нібито для «дослідження», – поділилася вона.
Вікторія змогла взяти з собою лише документи та найнеобхідні речі – питання про вивезення книг навіть не стояло.
«Над головами літало! Мені сказали – закрий голову, сядь і їхи… У нашій бібліотеці було 130 тисяч книг. Всі співробітники живі, але більше половини залишилося там, пішли на співпрацю з окупантами», – розповідає вона.
Книжкова виставка в Дніпрі також містить світлини довоєнного та воєнного Маріуполя. На одному з фото – купи книг, викинуті окупантами на вулицю з бібліотеки технічного університету. Фото зробив маріуполець Андрій Кожушина, який вважає себе «маріупольським партизаном».
Андрій розповідає, що провів цілий рік в окупації – рідні відмовлялися виїжджати. Протягом цього часу він намагався документувати стан міста і передавати світлини та інформацію про події в телеграм-канал «Маріуполь спротив».
«Це був приблизно листопад-грудень 2022 року. Ці книжки з університетської бібліотеки пролежали кілька місяців. Окупанти викидали не лише українські, а й російські книжки. Наприклад, вони вилучили книги 2020-2021 років українською мовою – відокремили їх у величезну купу. Я не робив фото, тому що вважав їх найбільш небезпечними», – ділиться Андрій.
У березні 2023 року хлопець зміг виїхати з окупованого Маріуполя на територію Росії, а потім, подолавши тривалий шлях, доїхав до Дніпра. Він прийшов на виставку, щоб згадати минуле, і найприкріші світлини – з будівлями рідного університету.
«Старий корпус університету – я навчався в цоколі. У будівлю влучила бомба зверху та збоку… Це болісно, адже це моє рідне місто, я там народився, жив і планував жити далі», – говорить він. Андрій продовжує навчання та працює у приймальній комісії свого університету, який перемістився до Дніпра.
На виставку про Маріуполь також прийшла переселенка Ольга Юр, колишня співробітниця маріупольського Центру сучасного мистецтва імені Куїнджі.
Вона неохоче згадує кілька тижнів, проведених в підвалі заблокованого міста. Під час відвідування експозиції не приховує свого бажання знайти книги та світлини, що розповідають про мирний час.
«Я народилася в Києві, але з трьох років жила в Маріуполі. Це були мої місця сили: драмтеатр – я часто відвідувала його й добре знала репертуар, море, звичайно, – без нього нікуди. Мені також дуже подобалася мечеть в Маріуполі, там була відкрита зона, дуже затишно, і старі вулички – Георгіївська, Торгова», – ділиться переселенка.
«Не буває жодного дня, щоб я не згадувала свій дім. Дивитися на руїни дуже важко. Але ми згадуємо – скільки людей відзначали свята, день міста. Я прийшла, щоб згадати минуле і підтримати своїх колег», – додає вона.
Книги, які збирають для маріупольської бібліотеки в Дніпрі, колись обов’язково поїдуть до українського Маріуполя, не втрачає надії керівниця Вікторія Лісогор. Частину нового фонду розмістили в будівлі дніпровської центральної бібліотеки, де вони отримали притулок, з іншої частини – створили бібліотечний пункт у гуртожитку для переселенців з Маріуполя.
«Нас називають «бібліотекою у вигнанні», але мені не подобається це словосполучення. Ми – переміщена бібліотека. І моя найбільша мрія – повернутися додому», – говорить Вікторія.
Виставка «Написано війною: свідчення, збережені у книгах» у Дніпрі, в просторі Mariupol Reborn, триватиме до 21 березня. Вхід вільний.