Напруженість між Москвою та Вашингтоном, що виникла в результаті війни Росії проти України, в поєднанні з вірою Росії у свою перевагу на полі бою, а також підвищеним ризиком ядерної війни, створюють терміновість і ускладнення для зусиль США щодо досягнення «прийнятного завершення» конфлікту. Ці висновки містяться у доповіді американських розвідувальних служб про щорічну оцінку загроз. Росія розглядає свою війну в Україні як проксі-конфлікт із Заходом. Її мета – відновлення російської сили і безпеки в ближньому зарубіжжі в умовах передбачуваних зазіхань США та Західних країн, що збільшує ризики ненавмисної ескалації між Росією та НАТО. Посилення військово-політичної напруженості між Москвою та Вашингтоном, разом із зростаючою впевненістю Росії у своїй перевазі на полі бою, а також підвищеним ризиком ядерної війни викликає як терміновість, так і складності для зусиль США щодо завершення війни.
У звіті також зазначається, що заходи Заходу, спрямовані на ізоляцію та накладення санкцій на Росію, прискорили її інвестиції в альтернативні партнерства, а також у використання різних засобів державного управління. Наприклад, співпраця з Китаєм дозволила Москві обійти санкції та зберегти свої військові зусилля. Вашингтон вважає, що минулого року Росія отримала певні переваги у своєму повномасштабному вторгненні до України та має шанси на отримання більшого тиску на Київ та його західних союзників для досягнення домовленостей про припинення війни на вигідних для Москви умовах.
Доповідь підкреслює, що продовження війни між Росією та Україною створює стратегічні ризики для США, включаючи можливість ненавмисної ескалації в масштабну війну, потенційного використання ядерної зброї, зростання загроз серед союзників по НАТО, а також підвищену активність Китаю та Північної Кореї. Незважаючи на те, що президент Путін не зможе досягти повної перемоги, ціна, яку сплачує Київ, буде зростати.
Американські розвідувальні служби вважають, що як Зеленський, так і Путін зацікавлені в переговорах зі Сполученими Штатами щодо якнайшвидшого припинення війни. Проте, ймовірно, Путін вважає, що затяжний конфлікт може призвести до падіння російської економіки та ескалації із Заходом. Зеленський, у свою чергу, розуміє, що його позиції слабшають, а майбутнє західної допомоги є невизначеним, тому мирні переговори можуть стати необхідними. Однак наразі обидва лідери, ймовірно, вважають ризики тривалої війни меншими, ніж ризики невдалого мирного вирішення.
Китай у доповіді вважається найбільшою загрозою для інтересів США.
24 лютого 2022 року Росія розпочала військову агресію проти України, здійснивши напади на суходолі та повітрі вздовж всього спільного кордону. Для вторгнення до Київської області була використана територія Білорусі. На півдні російські війська окупували частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини. Президент Росії Володимир Путін визначає повномасштабне вторгнення як «спеціальну операцію», метою якої спочатку була «демілітаризація та денацифікація», а згодом – «захист Донбасу». У вересні та на початку жовтня Росія намагалася анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна та Захід визнали ці дії незаконними. Генасамблея ООН 12 жовтня ухвалила резолюцію, що засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада стверджує, що її армія не атакує цивільні об’єкти, хоча російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста, знищуючи житлові будинки та об’єкти інфраструктури по всій Україні.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні на більше ніж 70 тисяч загиблих військових, тоді як у вересні Росія стверджувала, що її втрати становлять менше ніж 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінював співвідношення втрат, зафіксованих між Україною та Росією, як один до п’яти.
Не здолавши опір ЗСУ, російські підрозділи на початку квітня залишили території Київської, Чернігівської та Сумської областей, а у вересні армія України у результаті швидкого контрнаступу звільнила майже всю окуповану частину Харківщини. 11 листопада українські сили витіснили російські війська з Херсона.
Після звільнення Київщини у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та навколишніх селах виявлено факти масових вбивств, катувань та зґвалтувань цивільних, у тому числі дітей. Українська влада стверджує, що Росія вчиняє геноцид, а країни Заходу активно беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні, в той час як РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах.
Подібні випадки катувань та вбивств українських громадян почали виявлятися у численних населених пунктах, звільнених від російської окупації, зокрема на Чернігівщині, Харківщині та Херсонщині. З вересня 2022 року тривають запеклі бої на сході і півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища, що призвело до затоплення великих територій, людських жертв, знищення сільгоспугідь, а також забруднення Дніпра та Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Усього, за період з початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року до кінця червня 2024 року, ООН зафіксувала щонайменше 33,878 постраждалих цивільних осіб, із яких 11,284 загинули. Незважаючи на це, реальна кількість жертв, за словами експертів, набагато більша. Тільки під час блокади та бомбардування Маріуполя, згідно з інформацією української влади, могло загинути понад 20 тисяч людей.