«Деякі дітлахи залишили свої домівки в три-чотири роки. Вони навіть не мають ні спогадів, ні знань про своє коріння. Дуже хотілося, щоб молодь мала щось рідне – настільні ігри, які б дали можливість відчути частинку своєї домівки», – ділиться Світлана Асланова, яка вирішила покинути своє селище в районі Маріуполя після початку великої війни.
Світлана знайшла прихисток в Одесі, де стала частиною Молодіжної ради Донецької облдержадміністрації. Вона – одна з авторів інтерактивної гри, присвяченої своєму регіону. Це подорож по восьми районів Донеччини, під час якої учасники повинні відповідати на питання про історію, культуру, видатних особистостей та досягнення регіону. Переселенка зазначає, що через такий формат прагнуть популяризувати рідний край та зруйнувати негативні стереотипи про нього. Перші тестування гри вже відбулися в хабах для переселенців у Дніпрі.
Про те, як було створено настільну гру та де можна в неї пограти, Світлана повідомила проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
Перші місяці великої війни Світлана Асланова провела в своєму рідному селищі Мангуш, яке розташоване всього за 20 кілометрів від Маріуполя. Це селище було окуповано російськими військами з перших днів війни. За словами людей, які покидали окуповані території, тут існував один із «фільтраційних таборів».
«Ми не могли виїхати протягом тривалого часу, тому що нам потрібно було пройти фільтрацію. Ці заходи також мали на меті виявлення зв’язків із українською армією. А наш батько – військовий. Він захищав Маріуполь і на момент нашого виїзду вже знаходився в полоні», – розповідає дівчина.
Світлана разом із матір'ю та сестрою покинула селище в липні 2022 року. Сім’я нашла прихисток в Одесі.
«Ми не можемо жити без моря. Ми виросли поряд із морем, звикли до цієї атмосфери, і коли важко, хочеться трішки відпочити, подихати, звільнити свої думки – ми завжди йдемо до моря. Тому ми обрали це місто. Воно дуже схоже на Маріуполь за культурою та деякими аспектами», – ділиться переселенка.
В Одесі Світлана почала брати участь у мітингах родин військовополонених та боротися за повернення свого батька додому. Вона також стала членкинею Молодіжної ради при Донецькій обласній державній адміністрації.
Молодіжна рада – це консультативно-дорадчий орган при місцевій владі. Її члени представляють інтереси молоді перед місцевими органами влади, розробляють та реалізують політику для молоді на місцях.
«Я дуже люблю фразу: «Молодь – не майбутнє, а теперішнє». І ми маємо відроджувати наш рідний край, популяризувати його, не забувати, допомагати відновлювати. Якщо ми це не зробимо зараз, то інші зроблять це за нас. Я дуже добре знаю, що відбувається під час окупації і як працює пропаганда», – каже переселенка.
Світлана разом із трьома колегами з Молодіжної ради подалися на грант, і благодійна організація підтримала їхню ідею створення настільної гри про Донеччину. Переселенка розповідає: вони підготували запитання, а дизайном, механікою та друком займалася львівська фірма, яка спеціалізується на виробництві ігор.
«Зараз більшість наших громад тимчасово окуповані, зруйновані, багато людей виїхали і сумують за своїм домом. Є багато молодіжних центрів, просторів, хабів для ВПО, де молодь збирається, спілкується. Дуже хотілося, щоб коли зустрічалися, мали щось своє – настільні ігри, які допомагають відчути частинку дому. Деякі діти виїхали, коли їм було три-чотири роки, вони навіть не пам’ятають і не знають того, що могли б знати. Вони вивчають у школах видатних поетів, письменників, спортсменів, але не завжди знають, що вони – вихідці з Донеччини», – каже Світлана.
Настільну гру назвали «Код Донеччини». Автори прагнуть, щоб через формат гри учасники дізналися більше про регіон, його історію, культуру, підприємства та видатних постатей.
Гра розрахована на шістьох осіб. Замість ігрового поля – карта Донеччини. За правилами гравець крутить стрілку на барабані й таким чином обирає один із восьми районів області, після чого отримує запитання про нього. Про кожен район підготовлено 25 запитань. Давши правильну відповідь, учасник отримує кристалики, за які може придбати фішки й заповнити ними свою картку. За словами Світлани, на картці кожного гравця зображені символи регіону: могутнє море, високі терикони, сталь незламних, надра землі та «Донбас-Арена» з відомим футбольним клубом. Перемагає той, хто першим заповнить свою картку.
Переселенка розповідає, що є частина запитань, у яких потрібно відгадати: озвучена теза – правда чи міф. Таким чином автори хочуть спростувати поширені стереотипи про регіон.
«Щоб люди знали, що Донеччина – це максимально проукраїнський регіон. Наприклад, саме донецькі шахтарі у 1991 році почали великі мітинги за незалежність і за проведення виборів. У Маріуполі був великий осередок «Просвіти». Радянська влада ліквідувала його, але там продовжували підпільно розповідати про українське. Існують наративи серед населення, щоб, наприклад, відмовитися від цих земель під час мирної угоди. А нам цього дуже не хотілося б. Ми хочемо, щоб люди розуміли: це – невід’ємна частина України, і вона відіграє дуже велику роль для нас усіх», – каже вона.
Автори уже презентували гру та провели три сесії у центрах для переселенців у Дніпрі. У них взяли участь близько сотні молодих людей. Наступні ігри заплановані у хабах Вінниці, Києва та Одеси, а також в укриттях донецьких регіонів, які є відносно безпечними.
За словами Світлани, перші 20 примірників настільної гри передадуть у релоковані хаби, простори і бібліотеки Донецької області. А після друку великого тиражу – в заклади різних областей, де є внутрішньо переміщені особи з Донеччини.